КОНКУРЕНЦІЯ: ДВІ СТОРОНИ ОДНОГО ЯВИЩА

 

 

       Конкурують усі. Маленькі діти не бажають ділити з кимось гойдалку і пісочни-цю. Юнаки конкурують між собою за увагу найкрасивішої дівчинки в класі. Дорослі, зазвичай, у сфері бізнесу, спортсмени − за олімпійський вінок. Виходить, що бажання бути чемпіоном, закладене в людській природі, це нормальне явище. Воно розвиває швидкість думки і реакції.

 

      Конкуренція в бізнесі легша, ніж у спорті, адже у спорті призовими є тільки три місця. Деякі люди присвячують усе життя тренуванню, щоб, як виявляється потім, взяти участь у змаганнях і стати фоном для переможця. Жорстоко. Та, можливо, це і є природний відбір? Зазвичай, справа вимагає повного посвячення. Цікавий момент, коли спортсмени, що зайняли друге чи третє місця, благородно вітають абсолютного чемпіона. Виходить, що люди, які знають про ціну самого процесу підготовки, поважають переможця. 

 

      Ми б досі прикривали стегна пов'язками, а не одягали чудовий одяг видатних дизайнерів. Чи центром поняття «мода» не є бажання створити щось нове? Потім це нове стає популярним. Найкращий і наймудріший суддя − клієнт. Попри всі потужні піар-кампанії, тільки попит визначає популярність продукту. 

 

ПОЗИТИВНА І НЕГАТИВНА КОНКУРЕНЦІЯ

 

       Усі бажають, щоб їхній товар був ексклюзивний. Люди працюють над знижками, влаштовують акції, чесно беруть участь у боротьбі за  клієнта. Хто від цього виграє? Клієнт! Вище ми зазначили, що бажання виокремитись, заслужити в клієнта визнання і популярність, розвиває ринок і творчість того, хто надає послуги. Ми  та наші  послуги  –  неповторні, а клієнти обирають стиль продукту, який їм до вподоби.

 

        Негативна конкуренція не залишає місця для боротьби за клієнта. Вона заснована на гріху честолюбства та гонитві за тим, щоб бути єдиним і найкращим. Хіба Ньютон, який довів теорію земного тяжіння, керувався бажанням бути найкращим? Мабуть, він просто добре робив свою справу. У таланту немає конкуренції. Риторичне запитання: де закінчується бажання виокремитись і починається честолюбство? Можливо, у злих вчинках, спрямованих проти інших людей? Або перефразуємо: там, де закінчується думка і починається дія. Думки виринають у всіх, і ми вибираємо між добром і злом. Ми не можемо заважати і забороняти іншим людям рухатись тільки тому, що нам це не подобається. Тому що, можливо, ми так само комусь не подобаємось. Таке балансування на межі, а потім − правильний вибір, роблять  нас справжніми людьми.

 

        Хто не заздрить конкурентам? Не заздрять щасливі! Або ті, які мають ціль і надію. Люди, упевнені в собі, уміють радіти за інших. Щаслива подруга не заздрить щастю закоханої подружки, яка стає на весільний рушник. У подруги є, або будуть завтра, її власне щастя і власний рушник.

 

       Добрі люди не заздрять. Їм ніколи по-злому витрачати час і власні емоції на інших. Вони зосереджені на своїх справах і на своїх близьких. Вони розуміють, що заздрити невигідно. Той, кому заздрять − щасливі, а ті, хто заздрить − мучаться від цього почуття. Та все ж, чи є хоч одна людина на світі, яка не відчула на собі чужу заздрість і конкуренцію?

 

     Хто не боїться конкуренції? Чи хвилюється талановитий лікар, який вміє робити складні операції, за те, що не матиме пацієнтів? Або чи залишиться талановитий юрист, який вдало виграє справи, без     клієнтів? Ще раз зауважимо: талант не боїться конкуренції. Спостері- гаючи за людьми зі сфери бізнесу, легко зауважити, що деякі люди, які лінуються рухатися вперед, вважають, що всі повинні «не рухатися» разом з ними. Талант − це здібності, помножені на велику працю. А велика праця доступна абсолютно кожному.